Доплата за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника

Законом України від 06.12.2016 Р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон №1774) запроваджено нову методологію визначення мінімальної заробітної плати як нижньої  межі оплати праці, що гарантується державою.

Так, з 1 січня 2017 р. мінімальна заробітна плата забезпечується не лише основною (тарифною) частиною заробітної плати (посадовий оклад, тарифна ставка, ставка заробітної плати), а й додатковою заробітною платою (доплати, надбавки, виробничі премії, інші заохочувальні виплати).

До мінімальної заробітної плати не включаються компенсаційні виплати за відхилення від нормальних умов праці (доплати за роботу в несприятливих, шкідливих умовах праці та умовах підвищеного ризику для здоров’я; за роботу в нічний, надурочний час; роз’їзний характер робіт; премії до святкових і ювілейних дат).

Усі інші виплати, не передбачені Законом №1774, мають ураховуватися  в мінімальній заробітній платі.

Отже, відповідно до чинного законодавства підвищення посадових окладів працівників, яке не потребує проведення атестації робочих місць, наприклад, за роботу в певних типах закладів, підрозділах та на посадах, робота в (на) яких дає право на підвищення посадових окладів у зв’язку із шкідливими та важкими умовами праці (на 15, 20 і 25%), доплати за роботу у вечірній час (для працівників госпрозрахункових підприємств), суміщення професій (посад), виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт; надбавки за високі досягнення в праці, виконання особливо важливої роботи, складність, напруженість у роботі; підвищена оплата роботи у святкові та неробочі дні; всі види премій, крім перелічених ч. 2 ст. 31 Закону України «Про оплату праці», тощо включаються до виплат, які мають ураховуватися в заробітній платі для забезпечення її мінімального розміру.

За пунктом 3.1 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Мінпраці і МОЗ України від 05.10.2005 р. №308/519 (далі — Умови), керівник закладу охорони здоров’я має паво проводити додаткову оплату працівникам у розмірі до 50% посадового окладу за основною посадою за виконання працівником поряд зі своєю основною роботою таких видів додаткової роботи, як суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або  збільшення обсягу виконуваних робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників.

Додаткові обов’язки за суміщення професій (посад), виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника, розширенням зони обслуговування або збільшенням обсягу виконуваних робіт з виплатою відповідної доплати виконуються працівником у межах свого основного робочого часу (норми праці).

Суміщення професій (посад) – це виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою).

Розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт – це виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт за однією й тією самою професією або посадою.

Основною умовою, за якої може бути встановлено доплату за суміщення професій (посад) та розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, є наявність вакантної посади в штатному розписі закладу (установи). За відсутності вакансії встановити доплату за суміщення професій та розширення зони обслуговування неможливо, оскільки немає ні відповідних тарифних ставок й окладів, ні економії, розрахованої за цими ставками.

Виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи передбачає заміну працівника, відсутнього у зв’язку із хворобою, відрядженням тощо, коли, відповідно до чинного законодавства, за ним зберігається робоче місце (посада).

Конкретний розмір доплат працівникові визначається залежно від складності, характеру, обсягу виконуваних робіт, ступеня затрат основного робочого часу і не може перевищувати 50% посадового окладу за обійманою ним основною посадою.

Доручення додаткової роботи в порядку виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника оформлюється наказом по закладу за погодженням з працівником. Відповідно до ст. 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи не обумовленої трудовим договором.

Згідно зі ст. 62 КЗпП України роботи понад установлену тривалість робочого дня (ст. 52, 53, 61 КЗпП) вважаються надурочними. Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у виняткових випадках, зокрема для продовження роботи в разі нез’явлення працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Статтею 65 КЗпП України передбачено граничні норми застосування надурочних робіт. Зокрема, зазначено, що такі роботи не можуть перевищувати для кожного працівника чотирьох годин упродовж двох днів поспіль і 120 год. на рік.

Роботодавець повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Відповідно до ст. 106 КЗпП України у разі погодинної системи оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Підвищена оплата роботи в надурочний час нараховується понад розмір мінімальної заробітної плати.

Водночас, згідно зі ст. 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також на окремих виробництвах, у цехах, на дільницях, у відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержано встановленої для такої категорії працівників щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, режиму, може вводитися підсумований облік робочого часу.

У разі застосування підсумованого облік робочого часу розпорядок робочого дня і графіки змінності мають бути побудовані таким чином, щоб робочий час, який зобов’язані відпрацювати працівники за обліковий період, установлений у колективному договорі, відповідав установленій законодавством нормі робочих годин, що припадає на цей період (рік).

Наприкінці кожного місяця проводиться нарахування працівникам належної їм заробітної плати згідно з чинними умовами оплати праці (нарахування окладів, доплат і надбавок, у тому числі за роботу в нічний час, у святкові і неробочі дні тощо), а після закінчення облікового періоду (півріччя) за наявності надурочних годин проводиться оплата надурочної роботи.

При цьому, якщо працівник відпрацював усі робочі години, встановлені йому графіком виходу на роботу (графіком змін), то йому мають нарахувати оклад, установлений у трудовому договорі (штатному розписі), провести (за потреби) доплату до розміру мінімальної заробітної плати та врахувати, що доплата за нічну роботу обчислюється із встановленого працівникові окладу, проте нараховується понад розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо працівник упродовж місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати, щорічній відпустці, хворів, не з’явився на роботі із нез’ясованих причин тощо, то заробітна плата йому нараховується пропорційно до відпрацьованого ним часу згідно з установленим графіком виходів (змін).

Наприкінці облікового періоду працівникові нараховують заробітну плату, не нижчу від розміру мінімальної заробітної плати, та проводять оплату надурочних годин у подвійному розмірі понад розмір мінімальної заробітної плати.

 

Роз’яснення надала

головний спеціаліст

Департаменту заробітної плати та умов праці

Мінсоцполітики України

Світлана Коновал

(«Праця і зарплата», №3 (1063) від 24 січня 2018 р.)