Укрэлектропрофсоюз

Харьковская областная организация профсоюза работников
энергетики и электротехнической промышленности Украины
“Укрэлектропрофсоюз”

Среди людей и
и для людей

Новости

Участь у профспілковій дискусії

Президія ФПУ 30 січня 2014 року, розглядаючи основне питання порядку денного "Про поточну ситуацію та підготовку до засідання Ради ФПУ", прийняла рішення про проведення всеукраїнської профспілкової дискусії "Про завдання профспілок щодо захисту соціально-економічних прав та інтересів працюючих в сучасних умовах" до засідання Ради ФПУ.

У цьому зв'язку Інформаційно-аналітичний центр ФПУ створив тематичний банер на офіційному веб-порталі ФПУ та започаткував відповідну рубрику в газеті "Профспілкові вісті".

Харківській обласній організації профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України не байдуже майбутнє профспілкового руху України. Вашій увазі матеріали дискусії від Харківської "Укрелектропрофспілки".

 

 ДЕКІЛЬКА СЛІВ ПРО ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ В ТЕПЕРІШНІЙ НАДЗВИЧАЙНО КРИЗОВИЙ ЧАС. ЯК БИ НАМ НЕ ЗАПІЗНИТИСЬ ОСТАТОЧНО…?



У виступах голів первинних профспілкових організацій на Пленумі Харківського обкому Профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України, що відбувся 06.02.2014 року лунали питання щодо ефективності діяльності ФПУ та його апарату. Члени профспілки висловлювали невдоволення тим, що на місцях вони не відчувають підтримки з боку ФПУ. Відсутність Генеральної угоди та Галузевої угоди для підприємств електротехнічної промисловості не дає змоги вести конструктивний діалог з роботодавцями, насамперед при укладанні колективних договорів.
Незадоволення членів профспілки викликає відсутність об’єктивної інформації щодо подій, які відбуваються у Будинку Профспілок, позиції та дій з цього приводу ФПУ, відсутність публікацій с цих питань в газеті «Профспілкові вісті».
Згідно статті 8 Статуту ФПУ «Метою діяльності ФПУ є вираження, представлення інтересів і захист прав членських організацій, координація їхніх колективних дій, сприяння єдності профспілкового руху, представництво й захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок, яких вони об’єднують».
Динамічний суспільно-політичний розвиток потребує критичного аналізу роботи ФПУ та її відповідності сучасним очікуванням членів профспілок.
Члени профспілки висловили занепокоєння тим, що досі не вирішено питання прийняття Генеральної угоди.
Звернімо увагу на добре знайомі всім положення статті 8 Закону України «Про колективні договори та угоди», яка встановлює визначення поняття угоди на національному рівні, тобто Генеральної угоди:
«Угодою на національному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо: гарантій праці і забезпечення продуктивної зайнятості; мінімальних соціальних гарантій оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розміру прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів; соціального страхування; трудових відносин, режиму роботи і відпочинку; умов охорони праці і навколишнього природного середовища; задоволення духовних потреб населення; умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації».
Ніяких коментарів до змісту статті не потрібно. Ясно, що Генеральна угода - основний документ, який захищає права та забезпечує гарантії не тільки членам профспілки, а взагалі всім працюючим в Україні. Тобто, укладання Генеральної угоди - основне завдання, основний напрямок роботи ФПУ.
Натомість, вже другий рік поспіль профспілкові організації розпочинають колдоговірну кампанію без визначених Генеральною угодою стандартів. Штучне заниження оплати праці, про що йдеться в Постанові Президії ФПУ від 30.01.2014 року стало можливим в тому числі і тому, що вже не діють норми Генеральної угоди 2010-2012 рр. стосовно оплати праці, насамперед ті, що передбачали темпи зростання рівня середньої заробітної плати. В умовах, коли на рівні окремих галузей такі угоди відсутні, лише Генеральна угода могла б стати основним орієнтиром, забезпечити норми, які були б взяті за основу в колективних договорах.
Окрім того, викликає подив сам механізм проведення переговорів по Генеральній угоді, від якого відсторонені спеціалісти та профспілкові лідери середньої ланки, які спроможні більш безкомпромісно довести потреби рядових людей до вищих владних структур та об’єднань роботодавців. Кілька років тому було проведено два навчання профспілкових переговірників для таких цілей, але, з невідомих причин, цей проект був припинений та розпочались кулуарні перемовини з прийняття Генеральної угоди. Які безславно закінчились.
Коли нарешті ми дозріємо до справжніх переговорів з владою, а не їх імітацією? Саме з цього розпочинається дієвий рух до європейських цінностей, щоб не було протистоянь та майданів!
У членів профспілки виникає запитання стосовно місця ФПУ, як сторони в соціальному діалозі, авторитету ФПУ серед владних структур та роботодавців.
Слід зазначити, що згідно із статтею 9 Статуту ФПУ, одним з основних завдань ФПУ є: «ведення переговорів та укладення договорів (угод) з Урядом, організаціями роботодавців і їх об’єднаннями, контроль за їх виконанням, сприяння розвитку соціального діалогу, вдосконаленню практики укладання угод і колективних договорів як механізму регулювання соціально-трудових відносин працівників з роботодавцями, їх організаціями та об’єднаннями».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» - «Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин».
Вважаємо, що саме в напрямку розвитку соціального діалогу з владою, з об’єднаннями роботодавців слід зосередити увагу ФПУ в умовах розбрату, соціальної та економічної нестабільності в державі.
Розпочинати необхідно з того, щоб аргументовано переконати владу та роботодавців у необхідності якнайшвидшого початку роботи із розробки та укладання основного документу, при розробці та в ході виконання якого можна створювати дійсно конструктивний соціальний діалог - Генеральної угоди.
Таким чином, саме ФПУ повинна стати тим самим двигуном у розвитку соціального діалогу, та, як наслідок - в укладанні Генеральної угоди. Саме ФПУ повинна стояти на захисті інтересів і прав членів профспілок, а тому працювати більш активно та дієво, а не «скаржитися на неспроможність соціального діалогу». Якщо ж модель «соціального діалогу» потребує докорінного вдосконалення, саме апарат ФПУ повинен розробити проект нової моделі, винести його на обговорення членам профспілок, та вирішити на всіх рівнях питання його запровадження.
Чинне законодавство України передбачає різні форми захисту прав працівників і серед них - колективний трудовий спір. Дійсно, в окремих випадках система вирішення колективних трудових спорів виявляється не зовсім ефективною, але для того, щоб мати право на такий висновок, необхідно хоча б раз застосувати процедуру колективного трудового спору. Чому ФПУ не застосувало цей механізм захисту трудових прав членів профспілок при вирішенні питання про укладання Генеральної угоди?
ФПУ необхідно перш за все виконувати, закріплені Статутом завдання щодо розвитку соціального діалогу, ведення колективних переговори щодо укладання угоди з Урядом та Федерацією роботодавців України. Укладання не декларативної, а дієвої Генеральної угоди, зміст якої буде відповідати вимогам чинного законодавства - основне завдання Федерації профспілок України.
Ще одне болюче питання – власність ФПУ. Неприпустимо, щоб це важливе питання для профспілок останні роки було неодноразово доручено «засланим козачкам» при потуранні як керівництва ФПУ, так і колегіального органу – Президії ФПУ. Це, навіть, не «граблі», а, мабуть, злий намір, потурання, в результаті якого, все майно профспілок фактично під загрозою «націоналізації» Фондом державного майна України.
З урахуванням подій, які відбуваються сьогодні на головній площі країни та бентежать членів профспілок України, вважаємо неприпустимим той факт що інтереси трудящих країни висловлює та обстоює не Федерація профспілок України - офіційний та законний представник трудового народу, вищий орган найбільшої за чисельністю громадської організації, яка повинна бути основою Громадянського суспільства. Нажаль, завдячуючи бездіяльності ФПУ, «Майдан», незважаючи на політичну складову цього явища, своїм натиском та безкомпромісністю привласнив собі роль рупора, який висловлює та обстоює інтереси простих людей України, а це є загрозою для подальшого існування малодієвих профспілкових структур всіх рівнів.
Починаючи із засідання Ради ФПУ від 27.02.2014 року повинна початися якісна, безкомпромісна робота ФПУ та всіх її галузевих та регіональних структур із захисту інтересів громадян України.

 


Микола Кригін,
голова Харківської «Укрелектропрофспілки»,
заслужений працівник профспілок України,
член Ради ФПУ

 

 

ЗМІНИТИ СТРАТЕГІЮ!


Вочевидь, ні для кого не є секретом, що профспілки з року в рік втрачають не тільки членів профспілок, але й авторитет в суспільстві. Можна, вкотре, задекларувати статистичні дані охоплення профспілковим членством в 90-х роках і порівняти з роком минулим, згадати про Фонди соціального страхування, профспілкових технічних інспекторів праці, оздоровниці тощо. Тобто все те, що було колись, в іншій державі і що приносило авторитет профспілковому руху в цілому. Та зараз – інша ситуація, нам доводиться «жити» в нових реаліях буття, в «суверенній, незалежній, демократичній, соціальній, правовій державі» (стаття 1 Конституції України). Відповідно, і завдання профспілок наблизились до європейських – в першу чергу, захист соціально-економічних прав та інтересів працюючих, гідний рівень заробітної плати, прозора зайнятість працівників.
Динамічний суспільно-політичний та соціально-економічний розвиток суспільства потребує критичного аналізу роботи ФПУ, її членських організацій на їх відповідність сучасним очікуванням членів профспілок та викликам часу. Федерація професійних спілок України за період незалежності нашої держави, на жаль, практично, не виробила стратегії ведення боротьби за права трудящих, не стала тим інститутом громадянського суспільства навколо якого б гуртувалися працівники як державного сектору економіки, так і приватного, пересічні громадяни. Не можна не погодитися з Вернигорою Л.М. (дивись «Профспілкові вісті» №6/2014 від 06.02.2014 року), який охарактеризував діяльність профспілок - «заспокоїлися, заколисані солодкими розмовами під час круглих столів…» Із впевненістю можна сказати - стратегії в Федерації профспілок України, як і всього профспілкового руху, на сьогоднішній день - немає. І це не наслідок якихось буреломних подій останнього часу в центрі Києва, це наслідок безвідповідальності профспілкових лідерів на всіх щаблях, їх не бажання, а інколи, на жаль, і не здатність працювати, генерувати нові ідеї на протязі багатьох років.
В матеріалах Донецької обласної ради профспілок, опублікованих на сайті ФПУ 11 лютого 2014 року констатуємо факт – «сьогодні в профспілкових органах працюють кадри передпенсійного та пенсійного віку; їх кількість складає 70%».
Звісно, досвід роботи старших колег треба враховувати, але його неодмінно треба передавати молодшим заради майбутнього профспілкового руху. На жаль, зараз відсутня система ротації, резерву профкадрів. В той же час ми, рядові члени профспілок, не встигаємо слідкувати за динамікою змін керівництва ФПУ. Керівництво настільки швидко змінюється, що шлейф їхніх «добрих справ» лягає тягарем і плямою на весь профспілковий рух України. І не дивно, адже, подекуди, їх «обрання» носило суто «політичний характер» і вийшли вони не з первинки, обкому чи ЦК Профспілки, а з провладних кабінетів.
В організаційній побудові профспілок спостерігається, на наш погляд, суцільний дерибан. В той час, коли профспілки у всьому світі об’єднуються (прикладом може слугувати профспілка IndustriALL ), щоб вистояти в цій жорсткій боротьбі за права трудящих, в профспілковому русі України навпаки, спостерігаються тенденції до дроблення (прикладом може слугувати Профспілка державних установ України, яка вже пройшла процес неодноразового поділу).
На, так звані, «формально-віртуальні» перетворюються цілі галузеві Профспілки. ЦК Профспілок виходять безпосередньо на первинки, там, де ліквідовані обласні комітети. Яка може бути правова допомога і захист, якщо в профспілкових апаратах сидять, в більшості випадків, керівник профспілкової структури та бухгалтер? А як бути реально працюючим обласним комітетам в цій ситуації?
Виходом в цій ситуації, на наше переконання, є об’єднання галузевих профспілок на сектори, в тому числі і в окрему асоціацію бюджетної сфери. І це не сепаратизм і не розкол профспілкового руху, як дехто скаже, це – вимоги часу задля побудови подальшого дієвого механізму роботи профспілок.
Чи є у нас зараз профспілкова освіта, яка б забезпечила профспілки новими кадрами та молодими спеціалістами? Формально – так, практично - ні. Ми маємо Академію праці, соціальних відносин і туризму ФПУ, Харківський соціально-економічний інститут, зональні учбові центри тощо. Однак, лише одиниці випускників зазначених навчальних закладів працюють у профспілках. Створений Інститут профспілкового руху ФПУ фактично залишається на папері та узбіччі історії профруху, хоча ідея була не погана. Хотілося б нагадати, що Харківський соціально-економічний інститут (в минулому – Філіал Вищої Школи Профспілкового Руху ім. Шверника) проводив підвищення кваліфікації профспілкових кадрів саме із середовища профспілковців і мав попит на випускників. Чому б не взяти на озброєння досвід минулого? На щастя, ще практикують деякі ЦК Профспілок, обкоми, первинки навчальні заходи, однак, не всі вони носять системний характер. В той же час, про рівень нинішньої профспілкової освіти може говорити ще й той факт, що в нас немає, практично, керівників навчальних закладів, дієвих профспілкових лекторів. Більшість працівників апарату ФПУ, які, як правило, залучаються до навчального процесу на базі АПСВТ ФПУ, далекі від реалій часу і між лектором та групою слухачів спостерігається просто «прірва» непорозумінь стосовно роботи профструктур на місцях.
Не погані освітні заходи проводить Фонд Фрідріха Еберта, але, судячи з останніх подій, він тепер буде носити статус «іноземного агента». Все ж таки, маємо надію, інтенсивність і якість подальшої співпраці буде продовжена.
На жаль, попри багато зробленої роботи в галузі інформованості членів профспілок, залишається багато питань стосовно наявності профспілок в ефірі теле- та радіомовлення. Обурення членів профспілок викликає, в тому числі, відсутність об’єктивної інформації щодо подій, які відбуваються у Будинку Профспілок, позиції та дій з цього приводу ФПУ, відсутність публікацій з цих питань в газеті «Профспілкові вісті». Балачками залишилися слова керівництва ФПУ стосовно Громадського телебачення «Народ». Як завжди, не вистачило коштів, судячи з усього, на реалізацію проекту соціальної профспілкової картки тощо.
В той час, коли нові власники підприємств, які, як правило, мають своє лоббі в Парламенті, серед депутатського корпусу, в Уряді застосовують нові методи роботи, переймаючи досвід, в тому числі, західних країн, а саме – застосовують неповну зайнятість, аутсорсинг, порушують трудове законодавство, ми не маємо навіть законодавчої ініціативи!
Декілька років тому на зустрічі з профактивом, керівник ФПУ поінформував про свою мрію, щоб профспілкове майно працювало на члена профспілки. В результаті останніх подій, можна сказати, що мрія ця - нездійсненна!
От і маємо, «короткострокові періоди політичної і громадської активності» Федерації профспілок України, які не стали традицією та не пустили коріння в профспілковий грунт.
В той час, коли на підприємствах спостерігається тотальне порушення прав працюючих та правовий нігілізм, зневіра людей у профспілках і надалі продовжує зростати.
Факт відсутності Генеральної та Галузевої угод для підприємств електротехнічної промисловості, не дає змоги вести конструктивний діалог з роботодавцями, насамперед при укладанні колективних договорів. А в цей час - ми мовчимо і, навіть, не входимо в законний процес колективного трудового спору з Кабінетом Міністрів України. У нас соціальний діалог! У нас пряма телефонна лінія з Прем’єр-Міністром України!
Відсутність дієвого соціального діалогу призводить до прийняття без обговорення з профспілками пенсійної реформи, бюджету і т.д. Скажіть, які ми, в такому випадку, соціальні партнери?
Важко не погодитися зі словами одного з лідерів профспілкового руху України в минулому, стосовно того, що в нас дві біди – ми залишаємося радянськими профспілками і маємо радянських членів профспілок.
На наше глибоке переконання, профспілковий рух давно потребує перегляду своєї діяльності, своїх орієнтирів, своєї стратегії. Якщо динаміка роботи профспілкових структур залишиться без змін – профспілковий рух України остаточно стане архаїчним пережитком минулого. Без майбутнього, звісно…

Олександр Проскурня,
завідуючий організаційним відділом
Харківської «Укрелектропрофспілки»,
голова Молодіжної ради обласної організації Профспілки

Качественные услуги от лучшего хостинг-провадера. Выбирайтехостингпо доступным ценам Продвижение сайтов в поисковых системахраскрутка сайтапо доступным ценам. Профессиональная разработка сайта от компании “Turbo-S”. Быстрое и качественноесоздание сайтов.